З дальніх на ближні

Митці-дурисвіти

Україна не має монополії на архітектурно-мистецьку дурість. От, наприклад, у Відні біля собору святого Стефана (патрона Австрії та Угорщини) 1511 р., відгрохали такий ТРЦ. Ви одразу його впізнаєте по знайомих вивісках Zara, тощо. Уявіть собі таке архітектурне одоробло біля Софії... ах, пардон, — вже давно стоїть неогуджений Хаят-готель. А тут збудували ще ближче до собору, майже впритул, затуляючи його. В кадр собор без нього вже не входить.

Тепер я знаю де у Варшаві запасний путь ;)

Шо не кажіть, а котиків треба годувати

Шо не кажіть, а котиків треба годувати, навіть у тому стані коли і дхоті зав’язати до пуття не можеш.

На жаль в українському мистецькознавчому словнику немає слова перізома (грец. περίζωμα —  складне з περί — навколо, і ζωμα — тіло). От як скажіть описувати на іконах одежу Ісуса на хресті? Зате воно з’явилося у модних дамських журналах як один із різновидів жіночих трусів, зовсім не схожих на середньовічні прототипи.

Мистецьке

От ходиш собі Версальскими парками, і поміж вистриженого чудернацько самшиту, серед мармурових богів та богинь і натрапляєш на заїржавлені тюбінги. Наче десь поряд копають метро, і їх привезли та й звалили із самоскида, щоб вони дочекалися трохи свого часу. А виявляється, що це сучасне мистецтво валяється там як інсталяція чогось там сучасномистецького. І ти такий собі кажеш: "Тю".

Звіринець

Панорама навколо Собора Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» у Архангело-Михайлівському Звіринецькому монастирі.

Парафіяльний костел Преображення Господнього у Звенигородці

Вид із західної частини, де колись був центральний вхід. Нині заходять із півдня.

Хто не бачив метротрама, той нічого не бачив

Стоїш на пероні, а з тунеля гуркотить. Гуркотить добряче, наче поїзд. От тільки до перону з тунелю видибує трамвайна сцепка. 

І да, це — режимний об’єкт і фотографувати його не можна!:)

Пози для засмагання

1) пузом догори; 

2) і т. д. 😏

Десь після нового року

Берег Басків, Біскайської затоки

Ці також не схотіли вдовольнятися всього лише басейном, а викопали собі море 😄
А може й навпаки 😏

Консекраційний хрест (хрест освячення) собора святого Віта у Празі

Зазвичай їх було 12 по периметру собору. Вони розміщувалися на висоті 2 м над полом на основній стіні. Часто їх малювали червоною фарбою на стіні або вирізали. Цікаво, що іноді були переосвячення із новим набором хрестів а іноді храм збільшували і освячували новими хрестами увесь простір храму або нову його частину.

Замовник і замовлення

Домашнє завдання: знайдіть на фото стіни однакові за формою хрести.

Давні млини Городища-Пустоварівського

Зазвичай коли в Україні говориться про історію, особливо ту, яку можна помацати руками, згадують в основному про храмову архітектуру. Дійсно, вона довго будувалася і довше зберігалася, бо мала довготривалу мету і незмінну технологію застосування. А от згадувати давню цивільну архітектуру важче, бо вона належала різним хазяєвам, ба навіть різним поколінням власників, які мали свої смаки, зважали на моду й сучасні технології. І, звичайно, ставили свої цілі побудовою того чи іншого об’єкту, будь це вишуканіший за сусідський палац, або ще один принципово пркладний напрямок збагачення — конезавод, цукрозавод, порцелянова фабрика, гута, рибниця, тартак, або звичайний млин. Не залишилося Від Браніцьких палацу, зате зосталися ряд храмів, парк, і низка млинів. Один з них — збудований у другій половині ХІХ ст. комплекс млинів на Росі із двома млинами, олійницею і трьома коморами у селі Городище-Пустоварівське на Київщині.