П’ятничний котик з Пархомівки

Замовник і замовлення

Домашнє завдання: знайдіть на фото стіни однакові за формою хрести.

Давні млини Городища-Пустоварівського

Зазвичай коли в Україні говориться про історію, особливо ту, яку можна помацати руками, згадують в основному про храмову архітектуру. Дійсно, вона довго будувалася і довше зберігалася, бо мала довготривалу мету і незмінну технологію застосування. А от згадувати давню цивільну архітектуру важче, бо вона належала різним хазяєвам, ба навіть різним поколінням власників, які мали свої смаки, зважали на моду й сучасні технології. І, звичайно, ставили свої цілі побудовою того чи іншого об’єкту, будь це вишуканіший за сусідський палац, або ще один принципово пркладний напрямок збагачення — конезавод, цукрозавод, порцелянова фабрика, гута, рибниця, тартак, або звичайний млин. Не залишилося Від Браніцьких палацу, зате зосталися ряд храмів, парк, і низка млинів. Один з них — збудований у другій половині ХІХ ст. комплекс млинів на Росі із двома млинами, олійницею і трьома коморами у селі Городище-Пустоварівське на Київщині.

От шо вони видивляються?

Нарешті ще 100 каналів, на яких нема що дивитися?!

Яготин і Шевченко

Змієві вали лівобережжя

Змиевы валы левобережья Днепра

  Грандіозні земляні укріплення (насипи висотою 6–8 м і шириною 14–16 м), залишки яких розташовані майже по всій лісостеповій та степовій території України. Загальна довжина близько 2 000 км (для порівняння — Великий китайський мур — 6 259 км).
Більша частина Змієвих валів розорена. Руйнування триває і в наш час.

 Можливо зведення таких великих та трудомістких обєктів велося у різні часи: за скіфів, за ранніх слов’ян, полян.
Але однією бригадою таку масу дерева та землі не пересунути. Бо зводилося це за давньою у цих місцях технологією: дерев’яні колоди складали у зруб, будуючи тим самим каркас, а порожнини зрубу забутовувалися трамбованою землею.

Саме ця частина валу будувалася за часів Володимира Святославича (Великого) ймовірніше у вільний від польових робіт час силами всіх прилеглих до місцини людей. Це був 16-метровий вал схилом у 45° в сторону степу і 60° до землі Переяславської. Зверху, вздовж валу стояв частокіл а перед валом викопаний сухий рів. Паралельно цьому йшов ще один на 30 км вглиб степу. Так само насипаний. Стратегічне значення валів очевидне. Із валу та дозорних вишок степова зона проглядалася приблизно на 30 км. що унеможливлювало неочікувані появи нападників, сама система валів спиняла стрімкий потік кінноти і давала час підтягнути резерви та ополчення, бо вздовж валів було виставлено варту із системою сповіщення як голосовою, так і світлосигнальною. 

За монгольської навали 1239 р. Переяслав був зайнятий монголами війська сина Джучи, Берке. Дитинець зруйновано. Переяслав та Переяславщина увійшли в улус Манкерман, а вали були зриті за наказом моноголів. 

На сьогодні більшість валу збереглася частково. Більшісь з них якщо не було зрито за монгольских часів, то розорано за пізніших часів інтенсивного землекористування.

Ця частина валу збереглася краще за решту, проте за тисячу років дуже просіла. Реально вал був вищий, і досягав приблизно до дротів електропередач, що видніються на фото. Дослідники і селяни знаходять у цих місцях багато наконечників стріл часів Русі, що вказує на не завжди мирне землеробство цього порубіжного із степом князівства.
Другий, зовнішній вал не зберігся до нашого часу.

Щоб побачити вал потрібно їдучи з Переяслава-Хмельницького на Цибли придивлятися направо до лісополоси, що розділяє поле із сільгосппідприємством «Нібулон». З дороги за деревами не зовсім видно узвишшя, проте якщо пройтися трохи далі лісополосою, то видряпатися на гору, власне на вал, буде вже складніше. 

Топоприв’язка до місцевості:
http://pryroda.in.ua/kyiv-region/pamyatky-pryrody/dniprovsko-yanenkivskyy-val/

Церквокупол на потрубіжжі

Церквекупол на потрубежьи

Велосипед біля будинку Тарасового Заповіту

Велосипед возле дома Тарасового "Заповіта"

Будинок Тарасового Заповіту, а також лікаря Козачківського, який цього Тараса пригрів та вилікував од важкої застуди.

Давня парковка

Гвоздика

Родова лат. назва Діантус від грецьк. δῖος — божественний і грец. ἄνθος — квітка: квітка Зевса, Юпітера.

Церковь Покрова Пресвятой Богородицы в с. Пархомовка и Рериховская мозаика

«Говорят мы Буки...»-2

Алексей Максимович в 1/4 натурального размера

Ландшафтный парк, созданный Сусловым Иваном Николаевичем

Фонтан с киевского Майдана независимости

«Говорят мы Буки....»

Речка Раставица в окресностях села Буки.

Интрига-2: Найдите на фото работающего мужчину

Интрига: найдите на фото работающего мужчину

Строительство аэропорта Борисполь — главных авиаворот Киева и Украины. Фото 1962 г.

  В 84 км от столицы, по реке Рось проходил южный рубеж страны Ярослава Мудрого. Как и везде, порубежье приходилось охранять от соседей (половцев). Лучше всего с этим справлялись опорные защищенные и вооруженные пункты. Так, в честь князя-основателя город назвали Юрьев. Батыево нашествие уничтожило город но не центральную церковь. Из-за нее позже литвины и поляки, к которым город перешел, стали называть его Белой Церковью.

Замок Радомысль в городе Радомышль

  За 100 км от Киева стоит замок Радомысль (в городе Радомышль).

Сам замок построен недавно на основании более старого здания бумагодельного заведения (мануфактуры) 16 века Елисея Плетенецкого, потом преобразованного в мельницу, которая работала до середины прошлого века. Сейчас здание частично перестроено и приспособлено под частный музей иконы.

  Замок Радомысль и его плотина.

  Памятник митрополиту Елисею Плетенецкому — хозяину и основателю бумагодельной мануфактуры, положившей начало независимости от иностранного сырья типографии Киево-Печерской лавры.

Среди экспонатов попадаются необычные и просто редковстречающиеся.

  Часто иконы от свечного дыма коптились и темнели так, что увидеть образ было практически невозможно. Обычно их старались просто отмыть водой. Если не получалось, то водой с песочком. Естесственно, что с таким абразивным материалом изображение долго не сохранялось. Доску на которой была икона считали священной, не выбрасывали а относили мастеру для повторного написания как старого сюжета, так и другого.

Экспонат Радомышльского музея иконы — поновленная икона св. Николая чудотворца.

Экспонат Радомышльского музея иконы — Богородица Одигитрия (Указующая путь) написанная поверх возможно иконы Иоанна Крестителя.

Экспонат Радомышльского музея икон — сундук сделанный из крупных икон возможно иконостаса.

Экспонат Радомышльского музея икон — 

ставни сделанные из иконы Николая чудотворца

  Чаще всего иконы отображают не самые солнечные эмоции — боль, страх, ужас, горе, отчаяние, муку, грусть, смирение. Есть такие, что несут сочувствие, умиление, надежду, сострадание. А вот радостных немного. Из таких самая известная — "Вифлемская Богородица с младенцем". Однако в Радомышле неожиданно нашлась икона Киевского письма "Спас Пантократор" (Всевластный) но не с евангелием а с державой. Присмотревшись можно увидеть что он добро улыбается.

Экспонаты Радомышльского музея иконы —
в центре "Спас Пантократор" с державой .
В данном случае это не классический Пантократор (с книгой в руке) а его православная версия католического Salvator Mundi (Спасителя Мира) Киевского письма.

  Киевская школа иконописи характеризовалась красным полем и темными нимбами, на которых хорошо контрастровали лики святых.  Редко в зажиточных семьях заказывали семейные иконы. Так как членов семьи были много, то и писали святых патронов каждого из них.

  Иконы полтавского письма отличались нежноголубым, воздушным фоном.

Экспонаты Радомышльского музея иконы — "Побитие камнями первомученика Стефана",
а также редкая компиляция иконы "Троицы" и "Спаса Недреманное Око" на одном пространстве.

  
  Карпатские иконы ни с какими другими не спутаешь по глазам на всю ширину лица.

  Обычно иконы выполняют на дереве, ткани, бумаге, стенной штукатурке. Редко встречаются на слюде и стекле. Бывают и на камне делают иконы. Как эта — зимнего (в головном уборе — митре) Николая Мирликийского.

Трактор и поле

Всеукраински известный трактор исполнения ХТЗ (нынешняя функция — памятник)

Зелёный коврик-палас постелили на неровный пол

Корсунь-Шевченковское свадебное фото

Правда мощный ствол? Кхм-хм...

Корсунь-Шевченковский

Корсунь старинный городок-застава Киевской Руси по на речке Рось. Ярослав Владимирович (Мудрый) поставил Корсунь на южной границе своего государства как и Богуславль. Южнее были земли половцев. Через девятьсот лет додумались поставить воина с копьем как-бы охраняющего границу. Но эта самая граница передвинулась на несколько сот километров дальше во всех направлениях.

Помещики Лопухины были ничем не лучше обычных помещиков, владевших этим имением до них. Только руками крепостных выстроили себе хоромы и обустраивали себе парк как и предшественники, который сегодняшние местные жители не могут обустроить ибо парка больше 97 Га. А крепостные повывелись. Все теперь паны.

О, новобрачные! В день свадьбы вы нанимаете лимузины, рестораны, развлекателей.

Здесь, в центре благословенной Украины молодожены не заморачиваются транспортом — взобрались на танк и дело в шляпе...