Зазвичай коли в Україні говориться про історію, особливо ту, яку можна помацати руками, згадують в основному про храмову архітектуру. Дійсно, вона довго будувалася і довше зберігалася, бо мала довготривалу мету і незмінну технологію застосування. А от згадувати давню цивільну архітектуру важче, бо вона належала різним хазяєвам, ба навіть різним поколінням власників, які мали свої смаки, зважали на моду й сучасні технології. І, звичайно, ставили свої цілі побудовою того чи іншого об’єкту, будь це вишуканіший за сусідський палац, або ще один принципово пркладний напрямок збагачення — конезавод, цукрозавод, порцелянова фабрика, гута, рибниця, тартак, або звичайний млин. Не залишилося Від Браніцьких палацу, зате зосталися ряд храмів, парк, і низка млинів. Один з них — збудований у другій половині ХІХ ст. комплекс млинів на Росі із двома млинами, олійницею і трьома коморами у селі Городище-Пустоварівське на Київщині.
